Асоціація психіатрів України

 gluzman
Президент Асоціації психіатрів України
ГЛУЗМАН
СЕМЕН ФІШЕЛЕВИЧ
правозахисник, колишній дисидент
і політв'язень, лікар-психіатр
E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
тел. +380 44 463-6727

Освіта

Народився 10 вересня 1946 року в Києві.

У 1970 році закінчив Київський медичний інститут, за фахом лікар-психіатр.

Професійна діяльність

У 1970 році працював в Житомирській психіатричній лікарні,
лікар - психіатр.

1971 – м. Коростень, Житомирська область, лікар - психіатр.

1972 - Лікарня швидкої допомоги, г. Київ, лікар -психіатр.

1972-1982. У травні був заарештований КДБ за «антирадянську агітацію і пропаганду». Судом, який відбувся в 1972 р, йому інкримінувалося поширення «самвидаву» і «тамвидаву», «неправдивої інформації про порушення прав людини в СРСР», в тому числі зловживання психіатрією в політичних цілях. Основною причиною арешту стала «Заочна експертиза у справі генерала П. Г. Григоренка», в якому Григоренко був визнаний психічно здоровим (всупереч офіційній точці зору, що він психічно хворий).

За вироком суду Семен Глузман отримав 7 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Під час перебування в таборі продовжував займатися науковою та публіцистичною діяльністю. Зокрема, у співавторстві з Володимиром Буковським їм було написано «Посібник з психіатрії для інакодумців». Тоді ж заочно був обраний членом міжнародного Пен-клубу. Вірші і проза Глузмана видавалися російською, українською, англійською та французькою мовами.

1978 рік Amnesty International оголосила роком Семена Глузмана.

З травня 1979 року Семен Глузман перебував на засланні в Тюменській області.

1982 - після повернення із заслання в Київ не мав прописки і можливості працевлаштуватися за фахом. Влаштувався робітником на київському заводі «Промарматура».

Отримав можливість працювати лікарем, після того як відправив лист Андропову, де вказав, «що є антирадянщиком і цього не приховую», і просив дати можливість емігрувати, щоб працевлаштуватися за фахом за кордоном. Через кілька тижнів після відправлення листа С.Ф. Глузмана запросили до начальника відділу кадрів МОЗ УРСР; був дзвінок в міський відділ охорони здоров'я з вимогою негайного працевлаштування і дозвіл працювати лікарем соматичного профілю, але тільки не психіатром.

З 1983 - педіатр в дитячій поліклініці. Працював в поліклініці кілька років, був завідувачем відділення. Чотири роки пропрацювавши педіатром, пішов під час перебудови з офіційної роботи, написав сценарії двох фільмів і ряд статей. Перша з статей про зловживання психіатрією в СРСР була опублікована в московському професійному лікарському виданні «Медична газета».

1989-1990 - член Експертної групи при Комітеті з питань охорони здоров'я Верховної Ради СРСР, експерт з проблем психіатрії та наркології Комітету конституційного нагляду СРСР.

З 1991 - виконавчий секретар Асоціації психіатрів України.

У 1993-1995 рр. був керівником проекту «Модель системи інформування та планування для України».

З 1993 - виконавчий директор Українсько-американського бюро захисту прав людини.

1994 - на прохання Державного департаменту США виступав перед Конгресом США як експерт з проблем дотримання прав людини в Україні.

1996-1999 - науковий директор спільного американсько-українського проекту «Психічне здоров'я дітей, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: досвід епідеміологічного дослідження».

1998 - один з авторів Закону України «Про психіатричну допомогу» (в 2000 році був прийнятий Верховною Радою України) та ряду законодавчих документів.

1998-1999 - експерт ООН з прав людини.

З 1999 року - директор Міжнародного медичного реабілітаційного центру для жертв війни і тоталітарних режимів (МРЦ).

2000-2002 - член правління Міжнародного фонду Сороса в Україні. Вийшов з правління через свою незгоду з політикою Фонду.

2000-2003 - науковий керівник спільного американсько -українського дослідження «Алкоголізм і психічне здоров'я в Україні».

2008 - Женевська Премія з прав людини в області психіатрії, вручена на XIV конгресі Всесвітньої психіатричної асоціації в Празі за «виняткову мужність і відданість ідеалам гуманізму, за відмову від використання психіатрії проти політичних дисидентів, а також за поширення етичних принципів при реформуванні психіатричної служби в Україні ».

З 2011 - Президент Асоціації психіатрів України.